
Рынок программного контента в России не сложился, и
местные каналы просто по определению не смогут конкурировать с
федеральными. Все эти вопросы сегодня некому задавать и не с кем
обсуждать. В прошлом году вопрос о будущем регионального ТВ мы задавали
бывшему теперь уже министру связи И. Щеголеву на прямой линии в
Газета.ru. Он ответил дословно следующее: " Цифровизация открывает
дополнительные перспективы региональным телекомпаниям". Короче, либо
поиздевался , либо не понимает, о чём говорит. В том, что региональное
ТВ оказалось в такой незавидной ситуации , есть доля вины и самих
телевизионщиков. Национальная Ассоциация Телевещателей интересы регионов
давным-давно не представляет и особо не отстаивает, а другой
организации, представляющей наши интересы, мы не создали. Заинтересована
ли сегодняшняя власть в сохранении телевидения на местах?
Не является ли программа цифровизации удобным
предлогом, чтобы окончательно зачистить информационное поле страны: ведь
гораздо легче контролировать десяток федеральных телеканалов, чем
несколько тысяч региональных? У меня нет окончательного ответа на этот
вопрос. Но если в результате цифровизации исчезнет региональное TV - это
нанесет очередной удар по гражданскому обществу в России, а в конечном
итоге, и по самой власти. Она и сейчас-то очень плохо контролирует
местную бюрократию и те злоупотребления, которые происходят на местах, а
если исчезнет оставшееся в небольших количествах независимое местное
TV, то еще одним каналом обмена информации между властью и населением
станет меньше.
Существуют другие варианты развития событий, но для
того чтобы они стали возможными, их нужно обсуждать, нужно, чтобы власть
понимала важность и необходимость существовани и развития частного
телевидения в России. Пока никакого понимания и никакой
заинтересованности что-либо обсуждать со стороны профильных ведомств не
замечено.
Вадим Востров
2 коментарі:
Подарунок державного бюджету Рівненській області – 13 мільйонів гривень на створення нових посад соціальних працівників– викликав гарячу дискусію у стінах Рівненської обласної ради. Опозиція застерігає, що кошти будуть використані не для захисту потребуючих, а на роздування чиновницького апарату. Опозиціонери проте забули, що подібні новостворені соцпрацівники у інших областях уже агітують своїх підопічних за провладну партію.
Розпорядження про виділення цієї дотації погоджувала бюджетна комісія обласної ради.
Згідно проекту розпорядження голови облдержадміністрації ці 13 мільйонів гривень дотації спрямують на утримання центрів соціальних служб для сім‘ї, дітей та молоді. За ці кошти буде введено 430 додаткових штатних одиниць для фахівців із соціальної роботи. Також за ці кошти придбають велосипеди для спеціалістів , які будуть працювати у сільській місцевості, та комп’ютерну техніку й меблі. За рахунок цих коштів планують також здійснюватись оплату комунальних послуг, енергоносіїв, послуг телефонного зв‘язку, видатків на відрядження.
Чиновники планують, що цих 430 фахівців з соціальної роботи вивчатимуть потреби, надаватимуть соціальні послуги та здійснюватимуть соціальний супровід сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах. Спеціалісти працюватимуть з розрахунку одна людина, яка займатиметься суто супроводом сімей, на півтори тисячі населення у сільській місцевості. У міській місцевості – один такий працівник на 3 000 осіб.
– Гроші підуть не на надання соціальної допомоги безпосередньо тим, хто її потребує, а на створення додаткової обслуговуючої ланки, – вважає депутат облради Віктор Кривун. – Це гроші, викинуті на вітер. Збільшення штату нічого не дасть, оскільки немає великого бажання допомагати незахищеним верствам.
Депутати-опозиціонери висловили сумнів також у тому, чи фінансуватиме держава видатки на утримання такої кількості спеціалістів у наступних періодах, чи перекладе цей обов‘язок на обмежений обласний бюджет.
Незважаючи на застереження опозиції, облрада все таки ухвалила рішення щодо погодження розподілу цієї додаткової дотації між обласним, міськими і районними бюджетами.
На жаль, рівненська опозиція не зауважила, що частина з 12 тисяч соціальних працівників, функціонування яких по всій Україні лобіювало Міністерство праці та соціальної політики, уже працюють агітаторами Партії регіонів. А оплата їхньої роботи з Держбюджету фактично співпадає з тривалістю виборчої кампанії.
Коментуючи рішення Нацради прибрати із ліцензій на мовлення графу "мови" такий собі Коротков – як на мене, то це для журналістів журфаку справжній взірець того, яким не може бути журналіст – посилається на норму ерзац-закону "Януковічя-Калєснічєнка-Ківалава" про те, що власники телекомпаній самі визначають мову трансляції.
Не помітити іншого речення в тій же самій статті можна лише в двох випадках, або коли тобі повилазило, або коли на місці журналістської совісті виріс біло-блакитний хрін. Теле- та радіокомпанії мову обирають не від балди, а відповідно "чисельності мовних груп".
Мовні групи визначаються за кількістю осіб, які дану мову визнають рідною. То досить однієї завивини, щоб вирахувати на основі результатів перепису 2001 року, що на загальнонаціональних телеканалах частка української мови має становити близько 70%. Це, звичайно, суперечить духу цього так званого закону, але винищувачі української тут дали маху. Норма є, і за її дотриманням не може стежити ніхто інший, як Нацрада. А якщо вона, замість того, влізла в піар-ігрища Партії регіонів, то всі ці манжсові мудраки хай ідуть геть із Нацради на роботу в партійний штаб.
Дописати коментар