CHESSMASTER 2012 RIVNE або КЛУБ 4 КОНЕЙ проти 4 ВЛАДИ

- Согласие есть продукт при полном непротивлении сторон.

Ильф и Петров

Гортаючи так би мовити випадково натрапив на різновид комбінації е2-е4

- А вы не любите денег? - взвыл Ипполит Матвеевич
голосом флейты.
- Не люблю.
- Зачем же вам шестьдесят тысяч?
- Из принципа!

Ильф и Петров

Каменем спотикання під час коригування бюджету на 2012 рік стали, зокрема, видатки у сумі 120 тисяч гривень на шахово-шашковий клуб.

Він розташовується у одному з будинків на вулиці Корольова і створений коштом інвестора. А 120 тисяч з бюджету планують використати на вкладання підлоги, встановлення сантехніки і придбання шахових столів. Однак не всі міські обранці схвалювали таку щедрість. Зокрема, голова фракції «Фронту змін» Юрій Вознюк навів приклад, що людина, яка навчає грати у гру Го, робить це без таких видатків з бюджету, а ця гра також належить до інтелектуальних. А депутат від ВО «Батьківщина» Любомир Гладун зауважив, що, якщо голова клубу депутат (міський шахово-шашковий клуб очолює представник «Єдиного центру» депутат Сергій Паладійчук, який у сесійній залі палко відстоював необхідність виділення цих коштів, - авт.), то й гроші на клуб виділяють.

Депутат від «Батьківщини» Станіслав Рязанов і собі запропонував замість шахово-шашкового клубу профінансувати заняття професійним боксом. Проте більшість депутатів таки проголосувала за виділення 120 тисяч гривень на завершення облаштування шахово-шашкового клубу.

хочу за вищезгаданого імярек замовити слово в підтримку, хоча мене про це ніхто не просив да і не чекаю я подібних прохань. Розчарували б вони мене відверто кажучи.  А причини наступні ( я про слово):

1.Ну дуже поважаю героїв Ільфа та Петрова а особливо О.Бендера,

2.Батько мій, Царство йому небесне, любив шахи, вмів грати та мені нерозумному намагався привити любов до них,

3.Був у нас з імяреком справжній CHESSMASTER, зараз під Ляйпцігом відпочиває,

4.Є надія, що в шахово-шашковий клуб ходять не народні обранці, депутати себто, ними ж виділений бюджет освоювати а все таки діти,

- Почему в провинции нет никакой игры мысли? Например,
вот ваша шахсекция. Так она и называется: шахсекция. Скучно, девушки! Почему бы вам, в самом деле, не назвать ее как-нибудь красиво, истинно по-шахматному. Это вовлекло бы в секцию союзную массу. Назвали бы, например, вашу секцию: "Шахматный клуб четырех коней", или "Красный эндшпиль", или "Потеря качества при выигрыше темпа". Хорошо было бы! Звучно!

Ильф и Петров

5.Да і сума серйозна, не одного КМСа можна підготувати, що безумовно йде усім в позитив.

- Скільки ж грошей треба на... це... телеграми?

- Кумедна цифра,- сказав Остап,- сто карбованців.

- У нас у касі тільки двадцять один карбованець шістнадцять копійок. Цього, звичайно, ми розуміємо, замало...

Але гросмейстер виявив себе, показав себе несперечливим організатором.

- Гаразд,- сказав він,- давайте ваші двадцять карбованців.

- А стане? - запитав одноокий.

- На перші телеграми стане. А потім почнуться пожертви, і грошей нікуди буде дівати.

Заховавши гроші в зелений похідний піджак, гросмейстер нагадав зборам про свою лекцію і сеанс одночасної гри на ста шістдесяти шахівницях, ґречно попрощався до вечора і пішов до клубу "Картонажник" на побачення з Іполитом Матвійовичем.

- Я голодую,- сказав Вороб'янінов тріскучим голосом.

Він уже сидів за касовим віконечком, але не зібрав ще жодної копійки і не міг купити навіть фунта хліба. Перед ним лежав дротяний зелений кошичок, призначений для збору. У такі кошички в домах середньої руки кладуть ножі і виделки,

- Слухайте, Вороб'янінов,- закричав Остап,- припиніть години на півтори касові операції! Ходімо обідати в нархарч. По дорозі опишу вам ситуацію. До речі, вам треба поголитись і почиститись. У вас просто босяцький вигляд. Ви просто скидаєтесь на босяка. У гросмейстера не може бути таких підозрілих знайомих.

- Жодного квитка не продав,- повідомив Іполит Матвійович.

- Нічого. Надвечір прибіжать. Місто мені вже пожертвувало двадцять карбованців на організацію міжнародного шахового турніру.

- То навіщо ж нам сеанс одночасної гри? - зашепотів адміністратор.- Адже можуть побити. А з двадцятьма карбованцями ми зараз же зможемо сісти на пароплав,- якраз "Карл Лібкнехт" згори прийшов,- спокійно їхати до Сталінграда і дожидати там приїзду театру. Може, там пощастить розшити стільці. Тоді ми - багатії, і все належить нам.

- На голодний шлунок не можна говорити такі нісенітниці. Це негативно впливає на мозок. За двадцять карбованців ми, можливо, до Сталінграда й доїдемо... А харчуватись на які гроші? Вітаміни, дорогий товаришу предводителю, даром нікому не даються. Зате з експансивних васюкінців можна буде зірвати за лекцію і сеанс карбованців тридцять.

- Поб'ють,- гірко сказав Вороб'янінов.

- Звісно, риск є. Можуть налупити. А втім, у мене є одна ідейка, яка вам саме, в усякому разі, дасть певну безпеку. Але про це згодом. Поки що ходімо покуштуємо місцеві страви.

О шостій годині вечора ситий, голений і напахчений одеколоном гросмейстер увійшов до каси клубу "Картонажник". Ситий і голений Вороб'янінов жваво торгував квитками.

- Ну, як? - тихо запитав гросмейстер.

- Вхідних - тридцять і для гри - двадцять,- відповів адміністратор.

- Шістнадцять карбованців. Мало, мало!

- Що ви, Бендере, подивіться, яка черга стоїть! Неодмінно поб'ють.

- Про це не думайте. Коли битимуть, будете плакати, а поки що не затримуйтесь! Учіться торгувати!

За годину в касі було тридцять карбованців. Публіка хвилювалась у залі.

- Зачиняйте віконечко! Давайте гроші - сказав Остап.- Тепер от що. Нате вам п'ять карбованців, ідіть на пристань, найміть човен години на дві і дожидайте мене на березі, нижче амбара. Ми з вами зробимо вечірню прогулянку. Про мене не турбуйтесь. Я сьогодні у формі.

Гросмейстер увійшов до зали. Він почував себе бадьорим і був переконаний, що перший хід е2-е4 не загрожує йому ніякими ускладненнями. Решта ходів, щоправда, уявлялась у повному вже тумані, але це анітрохи не бентежило великого комбінатора. У нього був про запас цілком несподіваний вихід для порятунку навіть найбезнадійнішої партії.