Зміст свята
Про Хрещення Господнє оповідається в усіх чотирьох Євангеліях (Матвій 3:13-17; Марк 1:9-11; Лука 3:21-23; пор. Іван 1:33-34). На 30-му році Свого життя, перед виходом на проповідь, Ісус прийшов на ріку Йордан, де Іван Хреститель, проповідуючи покаяння у гріхах, хрестив народ, і зажадав, щоб той хрестив Його. Коли Ісус Христос вийшов із води і молився, відкрились небеса, і Дух Святий у вигляді голуба зійшов на Нього і почувся голос: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» (Матвія 3:17). Свято Хрещення називається також Богоявленням, оскільки при Хрещенні Господа явилась Божественна Трійця: Бог Отець (що глаголив про Сина), Син Божий (що хрестився від Івана і засвідчений від Бога Отця) і Дух Святий (що зійшов на Сина у вигляді голуба).
Історія свята
Свято Хрещення (Богоявлення) почало святкуватись в III ст. Перша згадка є в «Строматах» Климента Александрійского, який пише, що послідовники Василида святкують Хрещення Спасителя і називають його Богоявленням, так як, на їх думку, Христос став Сином Божим саме від часу хрещення і сходження на Нього Святого Духа. З цього випливає, що у православних в Александрії за Климента цього свята ще не було. В III ст. свято розповсюджується. Згідно «Заповіта Господа нашого Ісуса Христа» (III ст.), церковний рік обмежувався лише трьома святами: Паскою, П'ятидесятницею і Богоявленням, у святкуванні якого православні бачили інший зміст, аніж послідовники Василида.
Свято Богоявлення було довгий час пов'язане зі святом Різдва Христового. Згідно «Апостольских постановлень» (Сірія, V ст.) (кн. V, 3; кн. VIII, 33) і древнього коптського календаря, це свято посвячене Хрещенню Господньому; Єфрем Сірін (IV ст.) у гімнах на Богоявлення також говорить про хрещення Христове. Майже для всього Сходу до кінця IV ст. — це свято в честь Різдва Христового (що випливає, зокрема, з опису Богоявлення в Єрусалимі у аквитанської паломниці Сільвії, кінця IV ст). Навіть після того, як на Сході, під впливом Заходу, Різдво було відділене від Богоявлення, воно часто мало ім'я Богоявлення (наприклад, у Василя Великого, Григорія Богослова та ін.). Проти цього ототожнення був Іоанн Золотоустий: «Не той день, в який родився Спаситель, належить називати явленням, але той, коли Він хрестився, не після народження Він став всім відомим, але коли хрестився». Одночасно з розділенням свят Різдва і Хрещення в IV ст. на Сході до 6 січня було приурочено хрещення оголошених, у зв'язку з чим виник звичай особливого вшанування води, освяченої цього свята для їх хрещення. Тому свято отримало також назву Просвітлення, свята квітів, оскільки Спаситель явився просвітити «тих, що сидять в пітьмі і місці смертному» (Матвій 4:16).
Це свято по-іншому ще називають Богоявленням, бо в цей день було явлення Пресвятої Тройці, особливо ж – явлення Божества Спасителя, Який урочисто приступив до Свого спасительного служіння.
Свято Хрещення Господнього відзначається так само, як і свято Різдва Христового. Напередодні відправляються Царські часи, літургія Василія Великого і всенічне бдіння, яке починається великим повечір'ям. Особливість цього свята складають два великі водоосвячення, так названі на відміну від малого, бо мале водоосвячення може здійснюватися в будь-який інший час.
Перше велике водоосвячення буває напередодні свята у храмі, а друге – в саме свято просто неба на річках, ставках, біля криниць. Перше, у давнину, звершувалося для хрещення оголошених і вже згодом було перетворено на спомин про хрещення Господнє: друге ж, мабуть, пішло від давнього звичаю єрусалимських християн у день Богоявлення виходити на річку Йордан і тут споминати хрещення Господнє. Тому й у нас Богоявленський хресний хід має найменування хресного ходу на Йордан.
Немає коментарів:
Дописати коментар