Комунікація – це форма вільного вибору ідей. В комунікативному світі конкуренція йде не лише між ідеями, а й між тим чи іншим комунікативним інструментарієм, який застосовують для її просування. Ми можемо мати хорошу ідею/людину і погану комунікацію і навпаки: погану ідею/людину і хорошу комунікацію. Ідеї перемагають тільки тоді, коли їх підтримано відповідної сили комунікацією.
УВАГА-всі ЗОБРАЖЕННЯ є ІНТЕРАКТИВНИМИ ПОРТАЛАМИ!
вівторок, 21 серпня 2012 р.
ТАКИЙ СКЛАДНИЙ ВИБІР ДЛЯ ПОРЯДНОГО ПРЕДСТАВНИКА, АБО НІКОЛИ НЕ ГОВОРИ НІКОЛИ...
Голова Нацради підписав наказ про затвердження нових зразків заяв про видачу і переоформлення ліцензій
Національна рада затвердила нові зразки заяв про видачу (продовження), переоформлення та видачу дубліката ліцензій на мовлення. Відповідний наказ підписав голова регуляторного органу Володимир Манжосов сьогодні, 20 серпня, повідомила прес-служба Нацради.
Як повідомляв раніше голова Національної ради, зі зразків заяв вилучено графу «Мова(и), якою(ими) вестимуться передачі (%)».
Документи було підготовлено у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про засади державної мовної політики», а також зважаючи на неодноразові звернення суб'єктів господарювання.
Представників Національної ради в областях, містах Києві та Севастополя зобов'язано довести до відома керівників телерадіоорганізацій інформацію про можливість переоформлення ліцензій на мовлення.
Зразки заяв розміщено на сайті Національної ради.
Закон «Про засади державної мовної політики» було ухвалено 3 липня в редакції першого читання. Голосування за закон відбувалося з порушенням норм регламенту, про що заявили представники опозиції. Голова Верховної Ради Володимир Литвин підписав закон 31 липня, а Віктор Янукович - 8 серпня.
Відповідно до закону телерадіоорганізації України можуть на власний розсуд вести мовлення державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин, а обсяги мовлення мають визначатися самими мовниками.
Трансляція аудіовізуальних творів повинна здійснюватися мовою оригіналу або із дублюванням, озвученням чи субтитруванням державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин на розсуд ТРО. При наявності технічних можливостей телерадіоорганізації здійснюють трансляцію аудіовізуальних творів кількома мовами, забезпечуючи вільний вибір для споживачів мови цих творів.
Також у законі сказано, що «держава гарантує свободу прямого прийому радіо- і телепередач із сусідніх країн, які транслюються такими самими або схожими до державної мови або до регіональних мов й мов меншин України мовами, і не перешкоджає ретрансляції радіо- і телепередач із сусідніх країн, які випускаються в ефір такими мовами, а також забезпечує свободу виявлення поглядів і вільне поширення інформації друкованих засобів інформації такими мовами».
Як писав у статті для «Телекритики» керівний партнер юридичної компанії Jurimex Юрій Крайняк, у випадку підписання закону українська мова може зникнути з телерадіоефіру взагалі.
Бондаренко передбачає збільшення російськомовного контенту у зв’язку з наказом Нацради
Процентне співвідношення російського і українського контенту деяких каналів, на її думку, складе 50/50
Перший заступник голови Комітету ВР з питань свободи слова та інформації Олена Бондаренко, коментуючи дозвіл Нацрадою вести програми будь-якою мовою, зазначила, що відтепер ті телерадіокомпанії, які відчувають свою соціальну відповідальність за побудову громадянського суспільства, спробують дотримати баланс і вийдуть на процентне співвідношення російського і українського контенту 50/50. Про це парламентар сказала в коментарі УНН.
«Головним цензором і головним визначником, якою мовою вести мовлення телерадіокомпанії, тепер буде глядач, а не держава і не політики. Що стосується ради (Національної ради з питань телебачення та радіомовлення - ред.), вона не могла вчинити інакше. Це вимога нового закону про засади мовної політики в Україні, який якраз і передбачає вибір мови телерадіокомпаніями самостійно, в залежності від побажань аудиторій. Фактично всі телерадіокомпанії будуть розмовляти зі своїм глядачем і слухачам тією мовою, якою зручніше більшості їх аудиторії», - зазначила народний депутат.
Олена Бондаренко зауважила, що раніше були обмеження: мовні квоти передбачали не менше 75% української мови, і до 25% дозволялася мова регіональних меншин. За її словами, те що компанії обходили цю норму, вони фактично порушували закон, а тому знаходилися під загрозою покарання: «Але насправді порахувати відсотковість передбачуваного раніше законом необхідного українського контенту - дуже важк», - сказала парламентар.
Олена Бондаренко також зазначила, що більша частина телевізійного або музичного на радіостанціях продукту мають закордонні коріння, і не тому, що так їм хочеться, а тому, що, на жаль, Україна за обсягами свого продакшну не витягує весь теле- і радіоефір.
Крім того, на думку першого заступника голови профільного Комітету ВР, на таких регіональних телекомпаніях як, наприклад, у Севастополі, або у Донецькій чи Одеській областях можливий перехід більше в російськомовне мовлення, що визначено інтересами, традиціями та мовою спілкування на цих територіях.
«Що стосується мов інших нацменшин, то були інциденти з тим, що з мовлення місцевих телерадіокомпаній за минулі 3-5 років ці мови зникли. Тепер у них є шанс отримати мовлення тією мовою, якою вони хочуть», - резюмувала вона.
Нагадаємо, Національна рада вилучила графу про мови з ліцензійної документації. Відповідний наказ підписав голова регуляторного органу Володимир Манжосов 20 серпня. Документи було підготовлено у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про засади державної мовної політики», а також зважаючи на неодноразові звернення суб'єктів господарювання.
(додаток до заяви ТОВ «ТРК «РИТМ» на отримання ліцензії).
Програмна концепція мовлення.
Додаток до рішення Національної ради 16.07.2008 № 1342
Програмна концепція мовлення
І. Мова (и), якою (ими) вестимуться передачі (у відсотковому співвідношенні) – українська 100%. ІІ. Частка програм власного виробництва:24 години на добу, 100%. години та хвилини на добу, відсоток від загального обсягу мовленн ІІІ. Мінімальна частка національного аудіовізуального продукту (в тому числі власного виробництва): 24 години на добу, 100% години та хвилини на добу, відсоток від загального обсягу мовлення ІV. Максимальна частка аудіовізуальної продукції іноземного виробництва:не передбачено години та хвилини на добу, відсоток від загального обсягу мовлення V. Максимальні обсяги ретрансляції: не передбачена години та хвилини на добу, відсоток від загального обсягу мовлення, _______________________________________________________________ із зазначенням мовника VI. Формат (відповідно до програмної концепції) – тематична класифікація інформаційно-просвітницький
ЗВІТ представника Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в Рівненській області Тарасюка Дмитра Володимировича за 2011 рік ............Роботу представника у здійсненні ним наглядових та контрольних функцій суттєво полегшує моніторинговий центр. Це дає можливість у повній мірі відслідковувати програмне наповнення ліцензіатів, всебічно і кваліфіковано його аналізувати. Під час здійснення планових і позапланових перевірок в обов'язковому порядку досліджувалися питання дотримання телерадіоорганізаціями області вимог законодавства щодо частки вітчизняного продукту в телерадіопрограмах. Жодна ТРО, яка здійснює мовлення на території Рівненської області, не включає до свого програмного наповнення продукції зарубіжного виробництва. Слід також зазначити: всі телерадіоорганізації, які здійснюють на Рівненщині власне мовлення, роблять це винятково державною мовою................. У 2011 році важливою складовою діяльності представника було також публічне спілкування з телеглядачами та радіослухачами у різноманітних програмах на місцевих телевізійних і радіоканалах, виступи в друкованих ЗМІ з метою донесення до широких верств населення інформації про діяльність Національної ради загалом і її ролі у впровадженні на території України цифрового телебачення зокрема, про стан телерадіоінформаційного простору краю.
Представник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в Рівненській області Д. Тарасюк
Центральна виборча комісія (ЦВК) в присутності політичних сил і ЗМІ провела жеребкування серед політичних партій щодо їх порядкового номера у виборчих бюлетенях.
Члени Комісії затвердили результати голосування одноголосно, пише ubr.ua. Зокрема:
Партія "Українська платформа "Собор "- № 1 у виборчому бюлетені.
Соціалістична партія України (СПУ) - № 2 у виборчому бюлетені.
Комуністична партія України (КПУ) - № 3 у виборчому бюлетені.
Партія "Рідна Вітчизна" - № 4 у виборчому бюлетені.
Партія "Російський блок" - № 5 у виборчому бюлетені.
Партія "Україна Веред" - № 6 у виборчому бюлетені.
ВО "Громада" - № 7 у виборчому бюлетені.
Українська національна асамблея - № 8 у виборчому бюлетені.
Ліберальна партія України - № 9 у виборчому бюлетені.
Партія "Нова політика" - № 10 у виборчому бюлетені.
ВО "Свобода - № 11 у виборчому бюлетені.
Партія "Зелена планета" - № 12 у виборчому бюлетені.
Партія пенсіонерів України - № 13 у виборчому бюлетені.
Наша Україна - № 14 у виборчому бюлетені.
Політична партія "Зелені" - № 15 у виборчому бюлетені.
Партія зелених України - № 16 у виборчому бюлетені.
Партія "УДАР" - № 17 у виборчому бюлетені.
Партія "Україна майбутнього" - № 18 у виборчому бюлетені.
ВО "Батьківщина" - № 19 у виборчому бюлетені.
Партія регіонів (ПР) - № 20 у виборчому бюлетені.
Народно-трудовий союз України - № 21 у виборчому бюлетені.
"Радикальна партія" - № 22 у виборчому бюлетені.
У виборчому бюлетені по багатомандатному округу буде 22 позиції, якщо не проведе з´їзд котрась із цих партій і не прийме рішення про скасування реєстрації своїх кандидатів. Але більше 22 позицій вже точно не буде. Відзначимо також, що з виборчого бюлетеня прибрали пункт "Проти всіх".
Користувачі кабельного телебачення, яких воно влаштовує і за ціною, й за якістю, про це можуть не турбуватися, — оператор бере гроші за послуги, тож про все потурбується. Споживачі кабельного компанії «Рівне ТВМ» уже мають можливість дивитися цифрове телебачення, і кому треба, тому компанія встановлює необхідні для цього тюнери і модулі, а також займається обслуговуванням. Тих, хто поки що дивиться по кабелю аналогове телебачення (кабель вставляється просто в телевізор), оператор попередить про те, коли відбудеться перехід на «цифру» і яке для цього потрібне додаткове обладнання.
Можуть не турбуватися й власники супутникових антен, щоправда, «тарілка» не приймає сигналу рівненських телеканалів. Найбільше проблем з переходом на цифрове телебачення матимуть, ймовірно, люди, які користуються індивідуальними, так званими польськими антенами.
У квітні управління соцзахисту розпочало прийом заяв від деяких категорій соціально незахищених, щоб надати їм телетюнери безкоштовно (”РВ» за 5 квітня 2012 року), таких пільговиків в області нарахувати майже 57 тисяч. Закупівлею тюнерів для безкоштовного їхнього надання займається Державний комітет з телебачення і радіомовлення, розподіляти їх будуть через управління праці та соцзахисту, доставляти — поштою. Усі інші, хто не входить до груп незахищених, мають подбати про перехід на ефірне цифрове телебачення самостійно, тобто купити тюнер (він коштує близько 600 гривень), причому, визначених виробників і постачальників, налаштувати і встановити його. А що буде далі — невідомо, питання до кінця не вивчене.
— Цифрове телебачення є соціально справедливим, адже усі мешканці області, які користуються звичайними антенами, опиняться в однакових умовах, — каже генеральний директор Рівненської облдержтелерадіокомпанії Андрій Велесик. — Тобто усі, незалежно від місця проживання, і у Рівному, і в північних селах, матимуть 32 телеканали в однаково хорошій якості, адже цифровий сигнал або є, або відсутній, поганого зображення просто не буде. Зараз, наприклад, рівняни на «польську» антену можуть приймати 13 каналів, а мешканці півночі області — лише 3-4. Якихось спеціальних нових антен купувати не доведеться, — ті, що зараз приймають аналоговий сигнал, прийматимуть і цифровий. Тюнер, або приймач, буде перетворювати його для показу на екрані телевізора. Проте сигнал є закодованим, для його розкодування потрібні тюнери тільки від визначених постачальників — компаній Romstar і Strong. Нові моделі телевізорів, які мають вмонтований тюнер, теж потребуватимуть декодера.
Облдержадміністрація тим часом розмірковує, хто і як вирішуватиме технічні проблеми людей, яким тюнер дадуть безплатно, але їм не вдасться самостійно підключити або буде відсутній цифровий сигнал у помешканні. Утім, представник Нацради України з питань телебачення і радіомовлення Дмитро Тарасюк вважає, що призначити відповідального за якісний сигнал неможливо.
— Крім тюнера, потрібна хороша антена, — упевнений п.Тарасюк, — і достовірно невідомо, де є ті «білі плями», де сигнал не прийматиметься. Пляма є навіть в центрі міста, в приміщенні облдержадміністрації. «Польська» антена не скрізь підійде, треба буде виводити антену на дах. Уявіть собі, що це почне робити кожен. Понівечать дахи, вже не кажучи про зовнішній вигляд. Має бути організація, яка б займалася і налаштуванням, і під’єднанням, й обслуговуванням, а такої нині немає. Колективні антени давно не працюють, навіть їхні колишні мережі непридатні. Але гадаю, що коли з’явиться попит, виникне й пропозиція, але така організація, напевне ж, працюватиме за гроші. Питання, хто і як обслуговуватиме ті безплатні тюнери.
Тим часом оператори кабельного телебачення не бояться відпливу клієнтів після масового встановлення тюнерів. Допускають, що, може, частина пенсіонерів і піде, але вибагливі споживачі, які хочуть мати якісний сигнал і бажаний пакет каналів, не відмовляться.
В некоторых регионах ТВ-приставки, принимающие цифровой сигнал «Зеонбуд», по домам разносят политические деятели, пиарящиеся перед выборами, передает корреспондент «proIT».
В Госкомтелерадио убывают руки. «У нас нет контроля за теми партиями телетюнеров, которые мы передаем на «Укрпочту». Она их развозит по своей сети. На каком этапе к процессу подключаются политические силы, наверно, лучше у них спросить. Естественно мы не вправе запретить представителям политических сил оказывать помощь гражданам, например, при подключении», - резюмирует глава Госкомтелерадио Александр Курдинович.
Хотя в Днепропетровске, например, местные регионалы не подключали приставки, а просто вручали их от имени партии.
Напомним, что государство в этом году выделило из бюджета в общей сложности 350 млн грн на закупку этих устройств. До 1 июля льготники должны были обратиться к местным властям с заявлениями о желании получить тюнер.
Програмний директор тернопільської радіостанції «Ух-радіо» – про те, як останньому локальному радіомовнику вдається конкурувати з великими мережами.
Щоб вижити в конкурентній боротьбі з потужними всеукраїнськими радіомережами, які заполонили ринок, тернопільському «Ух-радіо» потрібні були особливі переваги. Вісім років тому компанія знайшла свою «фішку», вирішивши транслювати суто україномовну музику. Матеріал про «Ух-радіо», що вийшов на «Телекритиці» 2007-го, так і називався: «Україномовність як формат».
Підхід, хоч і ризикований із погляду радійного бізнесу, себе виправдав. За словами керівників «Ух-радіо», для цього були всі передумови: маса якісної української музики, зацікавленість слухача (Тернопільщина - регіон із найвищим відсотком україномовного населення в країні) і не менша увага рекламодавця. Конкурувати ж із мережевими станціями «Ух-радіо» вдається завдяки локальному контенту. А ще, як наголошує Зоряна Биндас, програмний директор радіостанції, а також блогер, літератор і головний редактор інтернет-видання «Доба», завдяки винахідливості та невтомній праці рекламного відділу. Про особливості роботи регіональної радіостанції в «національному» форматі Зоряна розповіла ТК.
- Зоряно, 2004 року «Ух-радіо» почало транслювати пісні виключно українською мовою. Чим було продиктоване таке рішення? Що виграла і що втратила від нього радіостанція?
- Ідея україномовного формату належала дирекції радіостанції та захопила весь колектив. Такого формату, здається, вимагала навіть назва - «УХ» є абревіатурою словосполучення «українська хвиля». Рішення перейти на суто україномовний формат було великим ризиком, адже тоді нічого подібного не було ані в Тернополі, ані в Україні. Але вони це зробили й від цього лише виграли. Це стало «вибухом», що приніс радіостанції популярність.
Я бачу лише переваги україномовності. «Ух-радіо» стало першою в Україні радіостанцією, що транслює пісні виключно державною мовою. Це наша родзинка, те, чим пишається колектив і, сподіваюсь, тернополяни. Мені завжди смішно чути, як хтось говорить про необхідність зменшення квоти україномовного продукту в ефірі, бо, мовляв, пісень українською дуже мало. Нам вистачає матеріалу, щоб мовити цілодобово. Пісень у базі - тисячі. Якісної музики українською - хоч греблю гати, було би бажання пускати її в ефір.
Крім того, таким чином ми популяризуємо українську пісню, вітчизняних виконавців. Нещодавно в Тернополі був концерт співака Арсена Мірзояна з Запоріжжя. Він сказав: «Як добре, що у вас є радіо, яке крутить українську музику! Бо в нас усе російською». Нам шлють подяки за українські пісні слухачі з Одеси, Донецька та Вінниці. Ми отримуємо повідомлення з Росії, Польщі й Білорусі. Дехто за допомогою «Ух-радіо» навіть вивчив українську мову. І, звісно, нас із задоволенням слухають в інтернеті заробітчани, які працюють за межами України.
- Чи зможе формат радіо з виключно україномовними піснями прижитися в інших регіонах України? Або, можливо, навіть у всій Україні - як радіомережа?
- На Тернопільщині найбільший відсоток людей, які говорять українською, тому наш формат не є дивиною чи екзотикою. Через це він міг і не прижитися, адже люди хочуть того, що для них нове й незвичайне, а українською піснею на Тернопільщині нікого не здивуєш. У решті регіонів ситуація інша. Перспективи є - україномовний формат цікавий мешканцям Східної України. Потреби розширення FM-покриття на Схід і Центр я не бачу, можливостей також: отримати ліцензію зараз дуже складно. Але є онлайн-трансляція.
На початку 18 ст. указом російського царя Петра І у Східній Україні було заборонено друкувати українською мовою релігійну літературу. Це позначилося на книговидавничій справі в цілому. Староукраїнська літературна мова силоміць витіснялася російською[54]. Українська мова функціонувала фактично лише на західноукраїнських землях, які перебували в складі Австро-Угорщини.
З кінця 18 ст. зароджується нова українська літературна мова на народній основі. Основоположником її став Іван Котляревський[55][56]. Тарас Шевченко своєю творчістю підніс українську літературну мову до рівня загальнонародної[57]. Традиції Шевченка в розвитку української літературної мови провадили далі у своїй творчості Пантелеймон Куліш[58], І. Я. Франко[59], Леся Українка[60], Панас Мирний[61], М. М. Коцюбинський[62] та інші письменники. У 60—80-х рр. 19 ст. розвиток української літературної мови гальмувався царськими заборонами (Валуєвський циркуляр 1863[63], Емський акт 1876[64]).
З початку 20 століття українська літературна мова була представлена не тільки у художній, а й у науковій та публіцистичній літературі. Особливо бурхливо вона розвивається після відновлення української державності (1917) і практично до кінця 1-ї третини 20 ст. Вона входить у всі сфери суспільного буття, ставши знаряддям освіти, науки й культури. З її допомогою виросла нова українська інтелігенція. І хоч у роки більшовицьких репресій робилося усе, щоб загальмувати процес розвитку української мови[65][66], однак знищити мову, укорінену в системі освіти й культури, засобах масової інформації, було вже неможливо. Новий наступ на неї здійснено в часи застою: вона почала зникати з навчальних закладів, науки, інших сфер суспільного життя.
1989 року завдяки зусиллям патріотичної української громадськості BP республіки прийняла Закон УPCP «Про мови в Українській PCP», який надав У. м. статус державної. Цей статус закріплено в Конституції України 1996.
Как отмечает НСЖУ, свобода журналистской деятельности – это неотъемлемая часть права на свободу выражения взглядов и свободу информации, которая гарантируется статьей 34 Конституции Украины и рядом международных конвенций. Это право лежит в основе демократического общества и является обязательным условием его прогресса и развития каждой личности. Исходя из того, что выборам в системе демократического строя принадлежит особая роль, избиратели должны иметь возможность достойно оценить, какого уровня их доверия заслуживают кандидаты в депутаты, их способность для работы на выборной должности. Отсюда - право и обязанность средств массовой информации обеспечивать избирателей всесторонней и сбалансированной информацией о кандидатах, а также о других субъектах, которые принимают участие в выборах, отмечает НСЖУ.
НСЖУ призывает коллег-журналистов строго соблюдать нормы избирательного законодательства, Кодекс профессиональной этики украинского журналиста, не допускать сведения счетов между отдельными журналистами и СМИ на страницах газет и телерадиоэфире. «Своими солидарными действиями защитим наши права и интересы», - отмечается в заявлении.
Кандидатов в депутаты НСЖУ призывает «воздержаться во время избирательного процесса от применения запрещенных приемов в политтехнологиях с использованием для этого средств массовой информации», а органы исполнительной власти и местного самоуправления, которые являются основателями коммунальных средств массовой информации, - отказаться от попыток применять административное давление на редакции газет, радио и телевидения, не толкать их на нарушение закона. Ведь предоставление равных условий доступа каждому кандидату или партии – это требование законодательства, напоминает Союз журналистов. НСЖУ также призывает владельцев частных СМИ не использовать медиа для достижения собственных политических целей.
Как отмечается в сообщении, НСЖУ вводит специальную горячую линию «Выборы-2012» (тел. 044-234-23-57, 044-234-21-02), по которой каждый журналист или редактор СМИ может информировать о фактах давления, связанных с избирательной кампанией 2012 года. Союз готов оказывать юридическую поддержку своим коллегам и привлекать внимание общественности к проявлениям препятствования профессиональной журналистской деятельности.
Коментуючи рішення Нацради прибрати із ліцензій на мовлення графу "мови" такий собі Коротков – як на мене, то це для журналістів журфаку справжній взірець того, яким не може бути журналіст – посилається на норму ерзац-закону "Януковічя-Калєснічєнка-Ківалава" про те, що власники телекомпаній самі визначають мову трансляції.
Не помітити іншого речення в тій же самій статті можна лише в двох випадках, або коли тобі повилазило, або коли на місці журналістської совісті виріс біло-блакитний хрін. Теле- та радіокомпанії мову обирають не від балди, а відповідно "чисельності мовних груп".
Мовні групи визначаються за кількістю осіб, які дану мову визнають рідною. То досить однієї завивини, щоб вирахувати на основі результатів перепису 2001 року, що на загальнонаціональних телеканалах частка української мови має становити близько 70%. Це, звичайно, суперечить духу цього так званого закону, але винищувачі української тут дали маху. Норма є, і за її дотриманням не може стежити ніхто інший, як Нацрада. А якщо вона, замість того, влізла в піар-ігрища Партії регіонів, то всі ці манжсові мудраки хай ідуть геть із Нацради на роботу в партійний штаб.
Вилучення графи про мови з ліцензій відповідає вимогам законодавства 29 Серпня 2012р. Незалежна Асоціація телерадіоМовників (НАМ) вважає, що рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про вилучення графи про мови з ліцензій відповідає вимогам законодавства та рекомендує телерадіоорганізаціям реалізовувати ці положення.
«Ми розуміємо, що для будь-якої держави мовне питання є суто політичним і саме так його треба сприймати, - коментує Ольга Большакова, керівник Центру адвокації та лобіювання НАМ, – але для нашої організації однією із найважливіших цілей завжди було створення цивілізованого ринку телерадіомовлення та сприяння легітимності діяльності телерадіоорганізацій. Тому питання про мову мовлення для нас перш за все лежить в юридичній площині. З цієї точки зору, реалізація положень Закону України «Про засади мовної політики» полягає у дерегулюванні діяльності телерадіоорганізацій в частині визначення в програмній концепції частки мовлення певними мовами. На сьогоднішній день ці положення повністю передані на саморегулювання мовників”.
Тетяна Фоміна, юрист, керівник Правового центру Незалежної асоціації телерадіомовників відзначає, що з юридичної точки зору знаходження в ліцензіях графи про мови суперечило б існуючому законодавству:
«Рішення Національної ради відповідає Закону «Про засади мовної політики», оскільки згідно з цим законом телерадіоорганізація сама визначає мову, якою вона веде мовлення. Відповідно, графа в ліцензії «Мова мовлення» не відповідає чинному закону, отже має бути вилученою».
Є ПИТАННЯ? ТЕЛЕФОНУЙ, ПИШИ, ЗАХОДЬ...
ЗВІТ ЗА 2011 РІК
14 коментарів:
Голова Нацради підписав наказ про затвердження нових зразків заяв про видачу і переоформлення ліцензій
Національна рада затвердила нові зразки заяв про видачу (продовження), переоформлення та видачу дубліката ліцензій на мовлення. Відповідний наказ підписав голова регуляторного органу Володимир Манжосов сьогодні, 20 серпня, повідомила прес-служба Нацради.
Як повідомляв раніше голова Національної ради, зі зразків заяв вилучено графу «Мова(и), якою(ими) вестимуться передачі (%)».
Документи було підготовлено у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про засади державної мовної політики», а також зважаючи на неодноразові звернення суб'єктів господарювання.
Представників Національної ради в областях, містах Києві та Севастополя зобов'язано довести до відома керівників телерадіоорганізацій інформацію про можливість переоформлення ліцензій на мовлення.
Зразки заяв розміщено на сайті Національної ради.
Закон «Про засади державної мовної політики» було ухвалено 3 липня в редакції першого читання. Голосування за закон відбувалося з порушенням норм регламенту, про що заявили представники опозиції. Голова Верховної Ради Володимир Литвин підписав закон 31 липня, а Віктор Янукович - 8 серпня.
Відповідно до закону телерадіоорганізації України можуть на власний розсуд вести мовлення державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин, а обсяги мовлення мають визначатися самими мовниками.
Трансляція аудіовізуальних творів повинна здійснюватися мовою оригіналу або із дублюванням, озвученням чи субтитруванням державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин на розсуд ТРО. При наявності технічних можливостей телерадіоорганізації здійснюють трансляцію аудіовізуальних творів кількома мовами, забезпечуючи вільний вибір для споживачів мови цих творів.
Також у законі сказано, що «держава гарантує свободу прямого прийому радіо- і телепередач із сусідніх країн, які транслюються такими самими або схожими до державної мови або до регіональних мов й мов меншин України мовами, і не перешкоджає ретрансляції радіо- і телепередач із сусідніх країн, які випускаються в ефір такими мовами, а також забезпечує свободу виявлення поглядів і вільне поширення інформації друкованих засобів інформації такими мовами».
Як писав у статті для «Телекритики» керівний партнер юридичної компанії Jurimex Юрій Крайняк, у випадку підписання закону українська мова може зникнути з телерадіоефіру взагалі.
«Телекритика»
21-08-2012
Бондаренко передбачає збільшення російськомовного контенту у зв’язку з наказом Нацради
Процентне співвідношення російського і українського контенту деяких каналів, на її думку, складе 50/50
Перший заступник голови Комітету ВР з питань свободи слова та інформації Олена Бондаренко, коментуючи дозвіл Нацрадою вести програми будь-якою мовою, зазначила, що відтепер ті телерадіокомпанії, які відчувають свою соціальну відповідальність за побудову громадянського суспільства, спробують дотримати баланс і вийдуть на процентне співвідношення російського і українського контенту 50/50. Про це парламентар сказала в коментарі УНН.
«Головним цензором і головним визначником, якою мовою вести мовлення телерадіокомпанії, тепер буде глядач, а не держава і не політики. Що стосується ради (Національної ради з питань телебачення та радіомовлення - ред.), вона не могла вчинити інакше. Це вимога нового закону про засади мовної політики в Україні, який якраз і передбачає вибір мови телерадіокомпаніями самостійно, в залежності від побажань аудиторій. Фактично всі телерадіокомпанії будуть розмовляти зі своїм глядачем і слухачам тією мовою, якою зручніше більшості їх аудиторії», - зазначила народний депутат.
Олена Бондаренко зауважила, що раніше були обмеження: мовні квоти передбачали не менше 75% української мови, і до 25% дозволялася мова регіональних меншин. За її словами, те що компанії обходили цю норму, вони фактично порушували закон, а тому знаходилися під загрозою покарання: «Але насправді порахувати відсотковість передбачуваного раніше законом необхідного українського контенту - дуже важк», - сказала парламентар.
Олена Бондаренко також зазначила, що більша частина телевізійного або музичного на радіостанціях продукту мають закордонні коріння, і не тому, що так їм хочеться, а тому, що, на жаль, Україна за обсягами свого продакшну не витягує весь теле- і радіоефір.
Крім того, на думку першого заступника голови профільного Комітету ВР, на таких регіональних телекомпаніях як, наприклад, у Севастополі, або у Донецькій чи Одеській областях можливий перехід більше в російськомовне мовлення, що визначено інтересами, традиціями та мовою спілкування на цих територіях.
«Що стосується мов інших нацменшин, то були інциденти з тим, що з мовлення місцевих телерадіокомпаній за минулі 3-5 років ці мови зникли. Тепер у них є шанс отримати мовлення тією мовою, якою вони хочуть», - резюмувала вона.
Нагадаємо, Національна рада вилучила графу про мови з ліцензійної документації. Відповідний наказ підписав голова регуляторного органу Володимир Манжосов 20 серпня. Документи було підготовлено у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про засади державної мовної політики», а також зважаючи на неодноразові звернення суб'єктів господарювання.
«Телекритика»
Заявочні відомості
(додаток до заяви ТОВ «ТРК «РИТМ» на отримання ліцензії).
Програмна концепція мовлення.
Додаток
до рішення Національної ради
16.07.2008 № 1342
Програмна концепція мовлення
І. Мова (и), якою (ими) вестимуться передачі (у відсотковому співвідношенні) – українська 100%.
ІІ. Частка програм власного виробництва:24 години на добу, 100%.
години та хвилини на добу, відсоток від загального обсягу мовленн
ІІІ. Мінімальна частка національного аудіовізуального продукту
(в тому числі власного виробництва): 24 години на добу, 100%
години та хвилини на добу, відсоток від загального обсягу мовлення
ІV. Максимальна частка аудіовізуальної продукції
іноземного виробництва:не передбачено
години та хвилини на добу, відсоток від загального обсягу мовлення
V. Максимальні обсяги ретрансляції: не передбачена
години та хвилини на добу, відсоток від загального обсягу мовлення,
_______________________________________________________________
із зазначенням мовника
VI. Формат (відповідно до програмної концепції) –
тематична класифікація
інформаційно-просвітницький
ЗВІТ
представника Національної ради України
з питань телебачення і радіомовлення
в Рівненській області
Тарасюка Дмитра Володимировича
за 2011 рік
............Роботу представника у здійсненні ним наглядових та контрольних функцій суттєво полегшує моніторинговий центр. Це дає можливість у повній мірі відслідковувати програмне наповнення ліцензіатів, всебічно і кваліфіковано його аналізувати.
Під час здійснення планових і позапланових перевірок в обов'язковому порядку досліджувалися питання дотримання телерадіоорганізаціями області вимог законодавства щодо частки вітчизняного продукту в телерадіопрограмах. Жодна ТРО, яка здійснює мовлення на території Рівненської області, не включає до свого програмного наповнення продукції зарубіжного виробництва. Слід також зазначити: всі телерадіоорганізації, які здійснюють на Рівненщині власне мовлення, роблять це винятково державною мовою.................
У 2011 році важливою складовою діяльності представника було також публічне спілкування з телеглядачами та радіослухачами у різноманітних програмах на місцевих телевізійних і радіоканалах, виступи в друкованих ЗМІ з метою донесення до широких верств населення інформації про діяльність Національної ради загалом і її ролі у впровадженні на території України цифрового телебачення зокрема, про стан телерадіоінформаційного простору краю.
Представник Національної ради України
з питань телебачення і радіомовлення
в Рівненській області Д. Тарасюк
Центральна виборча комісія (ЦВК) в присутності політичних сил і ЗМІ провела жеребкування серед політичних партій щодо їх порядкового номера у виборчих бюлетенях.
Члени Комісії затвердили результати голосування одноголосно, пише ubr.ua. Зокрема:
Партія "Українська платформа "Собор "- № 1 у виборчому бюлетені.
Соціалістична партія України (СПУ) - № 2 у виборчому бюлетені.
Комуністична партія України (КПУ) - № 3 у виборчому бюлетені.
Партія "Рідна Вітчизна" - № 4 у виборчому бюлетені.
Партія "Російський блок" - № 5 у виборчому бюлетені.
Партія "Україна Веред" - № 6 у виборчому бюлетені.
ВО "Громада" - № 7 у виборчому бюлетені.
Українська національна асамблея - № 8 у виборчому бюлетені.
Ліберальна партія України - № 9 у виборчому бюлетені.
Партія "Нова політика" - № 10 у виборчому бюлетені.
ВО "Свобода - № 11 у виборчому бюлетені.
Партія "Зелена планета" - № 12 у виборчому бюлетені.
Партія пенсіонерів України - № 13 у виборчому бюлетені.
Наша Україна - № 14 у виборчому бюлетені.
Політична партія "Зелені" - № 15 у виборчому бюлетені.
Партія зелених України - № 16 у виборчому бюлетені.
Партія "УДАР" - № 17 у виборчому бюлетені.
Партія "Україна майбутнього" - № 18 у виборчому бюлетені.
ВО "Батьківщина" - № 19 у виборчому бюлетені.
Партія регіонів (ПР) - № 20 у виборчому бюлетені.
Народно-трудовий союз України - № 21 у виборчому бюлетені.
"Радикальна партія" - № 22 у виборчому бюлетені.
У виборчому бюлетені по багатомандатному округу буде 22 позиції, якщо не проведе з´їзд котрась із цих партій і не прийме рішення про скасування реєстрації своїх кандидатів. Але більше 22 позицій вже точно не буде. Відзначимо також, що з виборчого бюлетеня прибрали пункт "Проти всіх".
Парламентські вибори пройдуть 28 жовтня.
Користувачі кабельного телебачення, яких воно влаштовує і за ціною, й за якістю, про це можуть не турбуватися, — оператор бере гроші за послуги, тож про все потурбується. Споживачі кабельного компанії «Рівне ТВМ» уже мають можливість дивитися цифрове телебачення, і кому треба, тому компанія встановлює необхідні для цього тюнери і модулі, а також займається обслуговуванням. Тих, хто поки що дивиться по кабелю аналогове телебачення (кабель вставляється просто в телевізор), оператор попередить про те, коли відбудеться перехід на «цифру» і яке для цього потрібне додаткове обладнання.
Можуть не турбуватися й власники супутникових антен, щоправда, «тарілка» не приймає сигналу рівненських телеканалів. Найбільше проблем з переходом на цифрове телебачення матимуть, ймовірно, люди, які користуються індивідуальними, так званими польськими антенами.
У квітні управління соцзахисту розпочало прийом заяв від деяких категорій соціально незахищених, щоб надати їм телетюнери безкоштовно (”РВ» за 5 квітня 2012 року), таких пільговиків в області нарахувати майже 57 тисяч. Закупівлею тюнерів для безкоштовного їхнього надання займається Державний комітет з телебачення і радіомовлення, розподіляти їх будуть через управління праці та соцзахисту, доставляти — поштою. Усі інші, хто не входить до груп незахищених, мають подбати про перехід на ефірне цифрове телебачення самостійно, тобто купити тюнер (він коштує близько 600 гривень), причому, визначених виробників і постачальників, налаштувати і встановити його. А що буде далі — невідомо, питання до кінця не вивчене.
— Цифрове телебачення є соціально справедливим, адже усі мешканці області, які користуються звичайними антенами, опиняться в однакових умовах, — каже генеральний директор Рівненської облдержтелерадіокомпанії Андрій Велесик. — Тобто усі, незалежно від місця проживання, і у Рівному, і в північних селах, матимуть 32 телеканали в однаково хорошій якості, адже цифровий сигнал або є, або відсутній, поганого зображення просто не буде. Зараз, наприклад, рівняни на «польську» антену можуть приймати 13 каналів, а мешканці півночі області — лише 3-4. Якихось спеціальних нових антен купувати не доведеться, — ті, що зараз приймають аналоговий сигнал, прийматимуть і цифровий. Тюнер, або приймач, буде перетворювати його для показу на екрані телевізора. Проте сигнал є закодованим, для його розкодування потрібні тюнери тільки від визначених постачальників — компаній Romstar і Strong. Нові моделі телевізорів, які мають вмонтований тюнер, теж потребуватимуть декодера.
Облдержадміністрація тим часом розмірковує, хто і як вирішуватиме технічні проблеми людей, яким тюнер дадуть безплатно, але їм не вдасться самостійно підключити або буде відсутній цифровий сигнал у помешканні. Утім, представник Нацради України з питань телебачення і радіомовлення Дмитро Тарасюк вважає, що призначити відповідального за якісний сигнал неможливо.
— Крім тюнера, потрібна хороша антена, — упевнений п.Тарасюк, — і достовірно невідомо, де є ті «білі плями», де сигнал не прийматиметься. Пляма є навіть в центрі міста, в приміщенні облдержадміністрації. «Польська» антена не скрізь підійде, треба буде виводити антену на дах. Уявіть собі, що це почне робити кожен. Понівечать дахи, вже не кажучи про зовнішній вигляд. Має бути організація, яка б займалася і налаштуванням, і під’єднанням, й обслуговуванням, а такої нині немає. Колективні антени давно не працюють, навіть їхні колишні мережі непридатні. Але гадаю, що коли з’явиться попит, виникне й пропозиція, але така організація, напевне ж, працюватиме за гроші. Питання, хто і як обслуговуватиме ті безплатні тюнери.
Тим часом оператори кабельного телебачення не бояться відпливу клієнтів після масового встановлення тюнерів. Допускають, що, може, частина пенсіонерів і піде, але вибагливі споживачі, які хочуть мати якісний сигнал і бажаний пакет каналів, не відмовляться.
ФРАЗА ИЗ КИНОФИЛЬМА:
"...ЗАПОМНИТЕ, ВСЕ ВЫ ХОДИТЕ ПО ТОНКОМУ ЛЬДУ. КОГДА НИБУДЬ ЕТОТ ЛЕД ТРЕСНЕТ, А ВНИЗУ ВАС БУДУ ЖДАТЬ Я..."
В некоторых регионах ТВ-приставки, принимающие цифровой сигнал «Зеонбуд», по домам разносят политические деятели, пиарящиеся перед выборами, передает корреспондент «proIT».
В Госкомтелерадио убывают руки. «У нас нет контроля за теми партиями телетюнеров, которые мы передаем на «Укрпочту». Она их развозит по своей сети. На каком этапе к процессу подключаются политические силы, наверно, лучше у них спросить. Естественно мы не вправе запретить представителям политических сил оказывать помощь гражданам, например, при подключении», - резюмирует глава Госкомтелерадио Александр Курдинович.
Хотя в Днепропетровске, например, местные регионалы не подключали приставки, а просто вручали их от имени партии.
Напомним, что государство в этом году выделило из бюджета в общей сложности 350 млн грн на закупку этих устройств. До 1 июля льготники должны были обратиться к местным властям с заявлениями о желании получить тюнер.
Програмний директор тернопільської радіостанції «Ух-радіо» – про те, як останньому локальному радіомовнику вдається конкурувати з великими мережами.
Щоб вижити в конкурентній боротьбі з потужними всеукраїнськими радіомережами, які заполонили ринок, тернопільському «Ух-радіо» потрібні були особливі переваги. Вісім років тому компанія знайшла свою «фішку», вирішивши транслювати суто україномовну музику. Матеріал про «Ух-радіо», що вийшов на «Телекритиці» 2007-го, так і називався: «Україномовність як формат».
Підхід, хоч і ризикований із погляду радійного бізнесу, себе виправдав. За словами керівників «Ух-радіо», для цього були всі передумови: маса якісної української музики, зацікавленість слухача (Тернопільщина - регіон із найвищим відсотком україномовного населення в країні) і не менша увага рекламодавця. Конкурувати ж із мережевими станціями «Ух-радіо» вдається завдяки локальному контенту. А ще, як наголошує Зоряна Биндас, програмний директор радіостанції, а також блогер, літератор і головний редактор інтернет-видання «Доба», завдяки винахідливості та невтомній праці рекламного відділу. Про особливості роботи регіональної радіостанції в «національному» форматі Зоряна розповіла ТК.
- Зоряно, 2004 року «Ух-радіо» почало транслювати пісні виключно українською мовою. Чим було продиктоване таке рішення? Що виграла і що втратила від нього радіостанція?
- Ідея україномовного формату належала дирекції радіостанції та захопила весь колектив. Такого формату, здається, вимагала навіть назва - «УХ» є абревіатурою словосполучення «українська хвиля». Рішення перейти на суто україномовний формат було великим ризиком, адже тоді нічого подібного не було ані в Тернополі, ані в Україні. Але вони це зробили й від цього лише виграли. Це стало «вибухом», що приніс радіостанції популярність.
Я бачу лише переваги україномовності. «Ух-радіо» стало першою в Україні радіостанцією, що транслює пісні виключно державною мовою. Це наша родзинка, те, чим пишається колектив і, сподіваюсь, тернополяни. Мені завжди смішно чути, як хтось говорить про необхідність зменшення квоти україномовного продукту в ефірі, бо, мовляв, пісень українською дуже мало. Нам вистачає матеріалу, щоб мовити цілодобово. Пісень у базі - тисячі. Якісної музики українською - хоч греблю гати, було би бажання пускати її в ефір.
Крім того, таким чином ми популяризуємо українську пісню, вітчизняних виконавців. Нещодавно в Тернополі був концерт співака Арсена Мірзояна з Запоріжжя. Він сказав: «Як добре, що у вас є радіо, яке крутить українську музику! Бо в нас усе російською». Нам шлють подяки за українські пісні слухачі з Одеси, Донецька та Вінниці. Ми отримуємо повідомлення з Росії, Польщі й Білорусі. Дехто за допомогою «Ух-радіо» навіть вивчив українську мову. І, звісно, нас із задоволенням слухають в інтернеті заробітчани, які працюють за межами України.
- Чи зможе формат радіо з виключно україномовними піснями прижитися в інших регіонах України? Або, можливо, навіть у всій Україні - як радіомережа?
- На Тернопільщині найбільший відсоток людей, які говорять українською, тому наш формат не є дивиною чи екзотикою. Через це він міг і не прижитися, адже люди хочуть того, що для них нове й незвичайне, а українською піснею на Тернопільщині нікого не здивуєш. У решті регіонів ситуація інша. Перспективи є - україномовний формат цікавий мешканцям Східної України. Потреби розширення FM-покриття на Схід і Центр я не бачу, можливостей також: отримати ліцензію зараз дуже складно. Але є онлайн-трансляція.
На початку 18 ст. указом російського царя Петра І у Східній Україні було заборонено друкувати українською мовою релігійну літературу. Це позначилося на книговидавничій справі в цілому. Староукраїнська літературна мова силоміць витіснялася російською[54]. Українська мова функціонувала фактично лише на західноукраїнських землях, які перебували в складі Австро-Угорщини.
З кінця 18 ст. зароджується нова українська літературна мова на народній основі. Основоположником її став Іван Котляревський[55][56]. Тарас Шевченко своєю творчістю підніс українську літературну мову до рівня загальнонародної[57]. Традиції Шевченка в розвитку української літературної мови провадили далі у своїй творчості Пантелеймон Куліш[58], І. Я. Франко[59], Леся Українка[60], Панас Мирний[61], М. М. Коцюбинський[62] та інші письменники. У 60—80-х рр. 19 ст. розвиток української літературної мови гальмувався царськими заборонами (Валуєвський циркуляр 1863[63], Емський акт 1876[64]).
З початку 20 століття українська літературна мова була представлена не тільки у художній, а й у науковій та публіцистичній літературі. Особливо бурхливо вона розвивається після відновлення української державності (1917) і практично до кінця 1-ї третини 20 ст. Вона входить у всі сфери суспільного буття, ставши знаряддям освіти, науки й культури. З її допомогою виросла нова українська інтелігенція. І хоч у роки більшовицьких репресій робилося усе, щоб загальмувати процес розвитку української мови[65][66], однак знищити мову, укорінену в системі освіти й культури, засобах масової інформації, було вже неможливо. Новий наступ на неї здійснено в часи застою: вона почала зникати з навчальних закладів, науки, інших сфер суспільного життя.
1989 року завдяки зусиллям патріотичної української громадськості BP республіки прийняла Закон УPCP «Про мови в Українській PCP», який надав У. м. статус державної. Цей статус закріплено в Конституції України 1996.
ПИСАВ ЗАКОН ПИСАКА - НЕ РОЗБЕРЕ Й СОБАКА
Как отмечает НСЖУ, свобода журналистской деятельности – это неотъемлемая часть права на свободу выражения взглядов и свободу информации, которая гарантируется статьей 34 Конституции Украины и рядом международных конвенций. Это право лежит в основе демократического общества и является обязательным условием его прогресса и развития каждой личности. Исходя из того, что выборам в системе демократического строя принадлежит особая роль, избиратели должны иметь возможность достойно оценить, какого уровня их доверия заслуживают кандидаты в депутаты, их способность для работы на выборной должности. Отсюда - право и обязанность средств массовой информации обеспечивать избирателей всесторонней и сбалансированной информацией о кандидатах, а также о других субъектах, которые принимают участие в выборах, отмечает НСЖУ.
НСЖУ призывает коллег-журналистов строго соблюдать нормы избирательного законодательства, Кодекс профессиональной этики украинского журналиста, не допускать сведения счетов между отдельными журналистами и СМИ на страницах газет и телерадиоэфире. «Своими солидарными действиями защитим наши права и интересы», - отмечается в заявлении.
Кандидатов в депутаты НСЖУ призывает «воздержаться во время избирательного процесса от применения запрещенных приемов в политтехнологиях с использованием для этого средств массовой информации», а органы исполнительной власти и местного самоуправления, которые являются основателями коммунальных средств массовой информации, - отказаться от попыток применять административное давление на редакции газет, радио и телевидения, не толкать их на нарушение закона. Ведь предоставление равных условий доступа каждому кандидату или партии – это требование законодательства, напоминает Союз журналистов. НСЖУ также призывает владельцев частных СМИ не использовать медиа для достижения собственных политических целей.
Как отмечается в сообщении, НСЖУ вводит специальную горячую линию «Выборы-2012» (тел. 044-234-23-57, 044-234-21-02), по которой каждый журналист или редактор СМИ может информировать о фактах давления, связанных с избирательной кампанией 2012 года. Союз готов оказывать юридическую поддержку своим коллегам и привлекать внимание общественности к проявлениям препятствования профессиональной журналистской деятельности.
Коментуючи рішення Нацради прибрати із ліцензій на мовлення графу "мови" такий собі Коротков – як на мене, то це для журналістів журфаку справжній взірець того, яким не може бути журналіст – посилається на норму ерзац-закону "Януковічя-Калєснічєнка-Ківалава" про те, що власники телекомпаній самі визначають мову трансляції.
Не помітити іншого речення в тій же самій статті можна лише в двох випадках, або коли тобі повилазило, або коли на місці журналістської совісті виріс біло-блакитний хрін. Теле- та радіокомпанії мову обирають не від балди, а відповідно "чисельності мовних груп".
Мовні групи визначаються за кількістю осіб, які дану мову визнають рідною. То досить однієї завивини, щоб вирахувати на основі результатів перепису 2001 року, що на загальнонаціональних телеканалах частка української мови має становити близько 70%. Це, звичайно, суперечить духу цього так званого закону, але винищувачі української тут дали маху. Норма є, і за її дотриманням не може стежити ніхто інший, як Нацрада. А якщо вона, замість того, влізла в піар-ігрища Партії регіонів, то всі ці манжсові мудраки хай ідуть геть із Нацради на роботу в партійний штаб.
Вилучення графи про мови з ліцензій відповідає вимогам законодавства
29 Серпня 2012р.
Незалежна Асоціація телерадіоМовників (НАМ) вважає, що рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про вилучення графи про мови з ліцензій відповідає вимогам законодавства та рекомендує телерадіоорганізаціям реалізовувати ці положення.
«Ми розуміємо, що для будь-якої держави мовне питання є суто політичним і саме так його треба сприймати, - коментує Ольга Большакова, керівник Центру адвокації та лобіювання НАМ, – але для нашої організації однією із найважливіших цілей завжди було створення цивілізованого ринку телерадіомовлення та сприяння легітимності діяльності телерадіоорганізацій. Тому питання про мову мовлення для нас перш за все лежить в юридичній площині. З цієї точки зору, реалізація положень Закону України «Про засади мовної політики» полягає у дерегулюванні діяльності телерадіоорганізацій в частині визначення в програмній концепції частки мовлення певними мовами. На сьогоднішній день ці положення повністю передані на саморегулювання мовників”.
Тетяна Фоміна, юрист, керівник Правового центру Незалежної асоціації телерадіомовників відзначає, що з юридичної точки зору знаходження в ліцензіях графи про мови суперечило б існуючому законодавству:
«Рішення Національної ради відповідає Закону «Про засади мовної політики», оскільки згідно з цим законом телерадіоорганізація сама визначає мову, якою вона веде мовлення. Відповідно, графа в ліцензії «Мова мовлення» не відповідає чинному закону, отже має бути вилученою».
Прес-центр НАМ
Дописати коментар